Війна змінює ставлення до багатьох дат. У мирний час до всіляких днів – Донора, Підприємця тощо готувалися заходи, круглі столи, конференції, форуми. З різних трибун промовляли правильні, але стандартні слова. Війна все змінила. Сьогодні поза прив’язкою до дня й дати ми низько кланяємося донорам за кожну краплю крові, яка так необхідна, дякуємо підприємцям, які «тримають» економічний фронт.
Уперше цього року наш благодійний фонд не розробляє цільової програми допомоги для людей похилого віку. У мирний час 1 жовтня – у День літньої людини – сотні людей отримували необхідну їм допомогу. Сьогодні для нас щодня – 1 жовтня. Тому що допомога та підтримка людям похилого віку потрібна щодня. Конкретна допомога – конкретним людям, знайомим та незнайомим. Тут і зараз!
І ще! Давайте ставитись до віку з повагою. Багато хто дивиться на літніх людей з певною часткою поблажливості. Мовляв, ну що взяти – людина у віці. А взяти є що – унікальний досвід, освіченість, структурність та культуру мислення. А ще – порядність, честь та гідність. Переконуюсь у цьому щоразу під час спілкування з такими людьми у воєнному Харкові.
Усім, хто так затято намагається відправити «на спокій» усіх, кому за…, хочу навести цікаву статистику: середній вік лауреатів Нобелівської премії – 62 роки, президентів 100 найбільших компаній світу – 63 роки, керівників провідних наукових центрів – 71 рік. Авторитетні дослідження в галузі нейрофізіології говорять про те, що до 60-ти людина досягає піку свого емоційного та інтелектуального потенціалу й це триває до 80 (!) років.
«Рано сходити з дистанції. Треба жити й працювати, щоб бути корисним місту, коли це так необхідно», – сказав мені Віктор Васильович, якому скоро виповниться 80. У руках у нього був список справ: отримати та занести гуманітарну допомогу сусідам, а о 15.00 – заняття з математики 10-річним сусідським хлопчиком.
Бути корисним – це не про вік, це про інше – небайдужість та бажання допомогти.